Пфф, ай молодец. Чирикнул в
закладки местные сальцы, взял там таких
круглых таблеток, что аж
гыча пошла в круговорот. И вот, стою на блошином рынке, у этого
даркнета волшебной возможности, тусуюся со своей
гоп-тусой и от наркоты такая
галлюша, что аж космические коты начинают мне мяукать.
Когда ко мне подползает мент, шугняк охватывает меня, а глаза мои уже такие косолапые от этих таблеток, что мент со своим авторитетом меня уже не пугает. Через кусты пытаюсь удирать от него, гаду.
Только вот, чем дальше я гоняюсь, тем больше
поймать на приход я начинаю понимать, что это все ерунда. Это все какая-то пустышка, а я ведь тоже пустышка, если не могу без этого наркоты. Хоть и красиво вижу мир, но это все гримасы ограниченного сознания.
И тут я вспоминаю свою дедушку, который был таким мужиком, что без этого мусора и бытовой химии обходился. Он мне всегда говорил: "Пацан, не проваливайся в этот говноканал, найди свой путь и смотри в будущее". А я вместо этого находился на помойке, обгашенный и совсем бесполезный.
Словно спасительная таблетка, осознание проникает в меня. Я уже давно не могу смотреть на свое отражение в зеркале, потому что оно мне показывает лишь отбросы человечества.
Зная, что у меня еще есть дедушка, я решаюсь отыскать его, чтобы он помог мне разобраться со всем этим. И я узнаю, что он живет в небольшой деревне, вдали от городской суеты и наркотических искушений. Тащусь туда, как последний пакетик с героином.
И вот, я стою перед его домом, слегка подзабитый и понурый от осознания своего положения.
Дверь открывает мой дедушка, смотрит на меня, как на последнего заблудшего ребенка. "Ну, что же, времени на разговор сейчас нет. Я чувствую, как кирпич падает мне на голову.
Ночь пролетает медленно, а я не могу уснуть. Но в глубине моей души что-то живо, что-то, что хочет вырваться из этой бездны. Открывать двери и идти вперед, несмотря ни на что.
Утро наступает. Я встаю и чувствую, что с меня слетела вся эта темная галлюша. Свежий воздух наполняет мои легкие, а солнце освещает дорогу вперед. Я иду к дедушке, с надеждой на лучшее будущее.
Все было не так, как я себе представлял.
Он говорил о том, что настоящая сила заключается в нахождении себя, в поиске своего пути. Он учил меня быть сильным и никогда не сдаваться. Решение было только в моих руках.
И я понял. Вся эта галлюша - это всего лишь временное утеха, которая обрекает меня на бесконечные гонки за счастьем, которого никогда не достичь.
И я знаю, что у меня есть поддержка моего дедушки и людей, которые верят в меня. Они помогут мне обрести свою настоящую сущность и идти по своей дороге.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!